закріпачений

закріпачений: -а, -е, іст.

Дієприкм. пас. мин. ч. до закріпачити. || у знач. прикм.

Игры ⚽ Нужно сделать НИР?

закріпачений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
кабальний — а, е. 1) іст. Прикм. до кабала 1), 2). 2) іст. Який перебуває в кабалі (у 2, 3 знач.); підневільний, залежний, закріпачений. Кабальні холопи. 3) перен. Укладений на дуже невигідних умовах для одного з учасників. •• Каба/льна уго/да угода, яку… … Український тлумачний словник
отчич — іменник чоловічого роду, істота закріпачений селянин іст … Орфографічний словник української мови
вільний — а, е. 1) Ніким не гноблений, не поневолюваний; незалежний, самостійний. •• Ві/льне мі/сто за середньовіччя – місто, що звільнилося від влади феодала й користувалося правами самостійної держави. Ві/льні лю/ди в царській Росії – особливий стан… … Український тлумачний словник

Словари и энциклопедии на Академике